| UaPatriot | Дата: П`ятниця, 11.04.2008, 20:47 | Повідомлення # 1 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 1
Статус: Offline
| Вспродовж усїєї шкільної кар`єри укр. літ. була наинеулюбленішим предметом, і не тіки через то шо вчителька Шахір Із Ада, але й тому шо й почитати нічого було. Від Шевченка завжди вернуло, як і у від усіх інших закоханих в рідну замлю поетів, бля, а з прози навіть нічого не пам`ятаю, бо усі твори були - хтось бідний закоханий у когось багато у в кінці завжди хеппі енд і вони біжуть кудись і борються з іноземними нехорошими дядьками. все. на тому україньська класика вичерпується. та й сучасні автори не дуже радують з того що читала - чи якийсь черговий бред про цвіточки та неньку-Україну, що переміг на якомусь блін не зрозуміло ким організованому конкурсі, чи блін невизанні генії що не тіки пишуть, але й жівуть не зрозуміло навіщо - зразу ж згадається наибільш доречніша тут фраза - "аффтар випєй йаду", але стіки "йаду" скіки в нас "молодих талановитих" не напасешся ж. єдина україхьська річ, котру прочитала і не викинула у смітник - "Трохи пітьми" Любка Дереша - ото дійсно річ, хоча читаючи його іншу річ, приходжу до висновку, що пише він майже про одне ж тей саме. прикро.
а взагалі, про проблеми україньської літератури, скажу: нема літератури, нема проблеми, так що на данну мить, проблеми не має. чи принаймні, її не видно, що ситуації не покращує
|
| |
|
|
| Okroshkin | Дата: Неділя, 20.04.2008, 16:35 | Повідомлення # 2 |
 Лейтенант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 4
Репутація: 0
Статус: Offline
| Та вибачіть мене наш сучукрліт. Але читати і справді майже нічого, але всеж попадаеться під руки щось насправді кайфове, але у більшості випадків зовсім невідоме широкому суспільству.
|
| |
|
|
