Гудіння паромів у далині.
Завивання вітру.
Гудіння паромів у далині.
Чути багато гудків паромів різної висоти. Але всі вони далеко. Ти стоїш на березі моря. Січе дрібненький, колючий дощ. Вітер приносить його з моря, перемішує з піщинками й жбурляє тобі це в лице. Море штормить, і його брудні хвилі раз по раз змочують і без того сірий пісок. Небо розмальоване всіма кольорами веселки, за умови, що сіро-чорна веселка існує взагалі. На горизонті – суцільна темрява. Дощ боляче січе по шкірі. Тобі зимно, ти береш мене за руку. Десь на периферії зору шниряють підозрілі типчики в чорних кашемірових пальтах з піднятими комірцями, в кашкетах –чорних, як небо.